Валерій Маренич

Українець з гітарою Валерій Маренич та дві росіянки – сестри Антоніна та Світлана Сухорукови – стали справжнім одкровенням для мільйонів людей у 70-х роках минулого століття. Українська пісня об’єднала їх у тріо, яке вмить стало шалено популярним і завоювало неосяжну любов шанувальників. Вони прославили  Україну на весь світ, понесли її пісню, її мову на всі континенти.
 «Тріо Мареничів» стало справді новим явищем на естраді. Тоді з’явилося багато нових вокально-інструментальних ансамблів фольклорного спрямування, які швидко стали популярними. В Білорусі - «Пісняри» і «Сябри», в Узбекистані - «Ялла», в Таджикистані – «Гюнеш». В Україні виспівували київська «Кобза», буковинська «Смерічка», дніпропетровський «Водограй» і волинський «Світязь». Але «Тріо Мареничів» вирізнялося з-поміж них. Вони співали притишеними голосами, наче впівголоса, грали на не громіздких, так званих ручних інструментах… Все це було дуже доречно і органічно.
«Сиджу я край віконечка», «Ой під вишнею», «Несе Галя воду», «Чом ти не прийшов», «Ой, у гаю при Дунаю» у виконанні «Тріо Мареничів» змушували глядачів тамувати подих і в маленьких будинках культури, і в багатотисячних концертних залах по всьому Радянському Союзу.
Про них Муслім Магомаєв сказав, що хотів би зробити своїй азербайджанській пісні такі ж легкі крила, які Мареничі зробили пісні українській.
Валерій Маренич концертує в Києві із двогодинною програмою з творами волинських, білоруських і польських авторів, а також кращими своїми піснями.
Валерій Петрович – Народний артист України, заслужений артист Української РСР, але це не є його головним досягненням. Важливо те, що його пісні, його духовність, щирість та велика шана до глядача і української пісні, його неперевершена манера виконання, не залишають байдужими ані колег-співаків, ані знавців та критиків, а особливості простих людей, які люблять українську пісню.
Тож приходьте 05 квітня до Дому Актора і зустріньтесь з великим Майстром сцени – Валерієм Мареничем.